Аграмантами звисали злоті зорі,
Близько місяць прихилився до землі,
Видно в небі заблукали чиїсь долі,
Гарували довго десь вони в імлі,
Ґрасували між Чумацьким Возом,
До кохання довго прокладали шлях,
Ехо десь котилося узвозом,
Єдність воскресала, мов чарівний птах,
Жаром серце наливалося червоним,
Зорі знову стали дивно в ряд,
Ирстилися долі під стодзвони,
І на зоряний виходили парад.
Їхав Ерос на небесній колісниці,
Йой! Всевидюще оглянув він парад,
Килимом стелились чиїсь долі,
Лишень дві не вписувались в ряд.
Мантра відтворила звук емоцій,
Небо розпізнало мову доль,
Огнивом палав на кожнім кроці
Поцілунок нових Грея і Ассоль.
Розмах моря в небесах блакиті,
Світло двох закоханих сердець
Тишею в єдине були злиті,
У квітучо-сонячний вінець.
Філігранно ангели летіли,
Хмари розганяючи крильми,
Цитадель закоханих хранили,
Чисте небо берегли вони.
Шовком помережилась дорога,
Щастя заспівало на хоралах,
Ь знак м'який був посланий від Бога.
Юлилась свята любові сила,
Янгол пурпурові напинав вітрила...
дякую Вам за приємну оцінку алфавітного вірша! 
Чудова поезія! 
Дякую! 
