Ця гіркота у роті не дає мені спокою, не знаю як бути
Не можу вдихнути по повній, в голові маргарин і немов зв'язані руки
Сьогодні все таке саме, шо було вчора, не дочекаюся ночі
Аби знову до купи скласти кістки та нарешті заплющити очі
Кружляють навколо мене барвисті відтінки минулого часу
І кожен момент, який я захочу, візьму та й до себе потягну одразу
Пограюся трошки, виправлю, і подивлюся, як мало стати
А потім назад, у ящик великий, та вже ніколи не діставати
Саме на цей ранок я чекав так довго і не спав
Заберіть у мене все, шо коли-нéбудь мав
Я не знаю чи залишусь, чи повернусь назад
Хоч який будé фінал — не стихне музика
Ця темна пляма не дає мені жити, навіть чорний може засяяти
Сірим відтінком палітра дивує, час — він не вічний — не можна гаяти
Сказав сам собі, але діла від цього замало та складені руки
Завтра почну, собі обіцяю, лиш тільки зникнуть в голові звуки
Почну бути правильним: для тебе, для нього, для неї, для всіх
Я буду серйозним, коли навкруги всіх накриє істерика й сміх
Вчора минуло, сьогодні я інший, нехай шо захочуть кажуть вони
Вранішнє сонце теплим промінням осяє день нової весни
Саме на цей ранок я чекав так довго і не спав
Заберіть у мене все, шо коли-нéбудь мав
Я не знаю чи залишусь, чи повернусь назад
Хоч який будé фінал — не стихне музика
