А ви русня - не люди, не сусіди,
Авжеж не браття, навіть не рідня.
Ви недолугі тварі, кончені істоти,
Ви щось середнє - чи гієна, чи свиня.
Боролись прадіди ще з вами,
Часом дуже вдало,
Було вас, як багнюки восени,
Але, нажаль, тоді було їх мало
І не змогли орду перемогти...
Жорсткість, ненависть, і зрада,
Ще заздрість завжди є в крові.
Так, ви такі...Імперство, дурість, влада...
Лише б нашкодити, "ні людям - ні собі"...
Ми кров'ю відмиваємось від братства,
Обіймів ненависної "рідні",
А ви глухі, сліпі, жорстокі тварі,
Постійно п'яні, бідні і дурні...
На наше ж покоління це прийшлося -
Вбивати вірус "руської душі",
У нас, нарешті, є така вакцина,
Що прадіди у себе не знайшли.
