І
Старий сидить
Під соснами в тіні
В Китаї.
Він споглядає живокіст,
Блакитний, білий,
По краю тіні,
Віє вітер.
Його борідка розвівається.
Сосна гойдається від вітру.
Здається, то вода пливе
Над бур'янами.
II
Ніч кольору
Жіночих рук:
Ніч, жінка,
Обрис,
Аромат і гнучкість,
В ній зачаїлись.
Мерехтить ставок,
Немов браслет,
Який тремтить від танцю.
III
Порівнюю себе
З високим деревом.
Собі здаюся вищим,
Бо сонця досягає погляд
Моїх очей;
І здатні чути інший берег моря
Мої вуха.
І все ж я не люблю,
Коли мурахи заповзають
У мою тінь і виповзають.
IV
Коли до Місяця у мріях наближаюся,
То білі складки його тоги
Наповнюються золотавим світлом.
Підошви його ніг
Все дужче червоніють.
Його волосся повниться
Кристалами блакиті
Зірок
Найближчих.
V
Жоден кинжал стовпів ліхтарних,
Жодне зубило вулиць довгих,
Жодна киянки куполів
І веж високих,
Не здатні вирізьбити те,
Що вирізьбить самотня зірка,
Сіяючи крізь виноградне листя.
VI
Раціоналісти, вбрані у квадратні капелюхи,
Роздумують у квадратах осель,
Підлогу розглядають,
Дивляться на стелі.
Вони себе обмежують
Трикутниками прямокутними.
Якби вони дивилися на ромби,
Конуси, криві чи еліпси -
Такі, як еліпс півмісяця -
Раціоналісти ходили б у сомбреро.
Wallace Stevens SIX SIGNIFICANT LANDSCAPES
I
An old man sits
In the shadow of a pine tree
In China.
He sees larkspur,
Blue and white,
At the edge of the shadow,
Move in the wind.
His beard moves in the wind.
The pine tree moves in the wind.
Thus water flows
Over weeds.
II
The night is of the colour
Of a woman's arm:
Night, the female,
Obscure,
Fragrant and supple,
Conceals herself.
A pool shines,
Like a bracelet
Shaken in a dance.
III
I measure myself
Against a tall tree.
I find that I am much taller,
For I reach right up to the sun,
With my eye;
And I reach to the shore of the sea
With my ear.
Nevertheless, I dislike
The way ants crawl
In and out of my shadow.
IV
When my dream was near the moon,
The white folds of its gown
Filled with yellow light.
The soles of its feet
Grew red.
Its hair filled
With certain blue crystallizations
From stars,
Not far off.
V
Not all the knives of the lamp-posts,
Nor the chisels of the long streets,
Nor the mallets of the domes
And high towers,
Can carve
What one star can carve,
Shining through the grape-leaves.
VI
Rationalists, wearing square hats,
Think, in square rooms,
Looking at the floor,
Looking at the ceiling.
They confine themselves
To right-angled triangles.
If they tried rhomboids,
Cones, waving lines, ellipses --
As, for example, the ellipse of the half-moon --
Rationalists would wear sombreros.
Серйозно?! :hand:
Саме ці рядки мені - як блискавкою - в серце: ВІЧНІСТЬ! Завжди так відчуваю: коли бодай на секундочку час зупиниться, то вірш - справжній, і я зуміла це відчути.
Я тоді була серйозно хвора древнім Китаєм,танськими поетами. Пошуковик упіймав цей вірш Стівенса за слово China. Завантажила його в Перекладач (не вмію читати бігло), пробігла очима, і "як блискавка в серце": Що може вирізати одна зірка,
Сяє крізь виноградне листя.
Перед очима над головою виноградне листя і зірка в ньому, і завмерла, і пропала.
Ось як!..
А я колись, ще в школі, отак хворіла античністю. Читала все, що могла дістати, перемальовувала статуї, зображення на вазах і т.д.))) І мені здавалося навіть, що я ніби згадую давно забуте. В реінкарнацію не вірила, але деякі ідеї Платона чіпляли.
