Воллес Стівенс ШІСТЬ ВИЗНАЧАЛЬНИХ ПЕЙЗАЖІВ

І
Старий  сидить
Під  соснами  в  тіні
В  Китаї.
Він  споглядає  живокіст,
Блакитний,  білий,
По  краю  тіні,
Віє  вітер.
Його  борідка  розвівається.
Сосна  гойдається  від  вітру.
Здається,  то  вода  пливе
Над  бур'янами.

II
Ніч  кольору
Жіночих  рук:
Ніч,  жінка,
Обрис,
Аромат  і  гнучкість,
В  ній  зачаїлись.
Мерехтить  ставок,
Немов  браслет,
Який  тремтить  від  танцю.

III
Порівнюю  себе
З  високим  деревом.
Собі  здаюся  вищим,
Бо  сонця  досягає  погляд
Моїх  очей;
І  здатні  чути  інший  берег  моря
Мої  вуха.
І  все  ж  я  не  люблю,
Коли  мурахи  заповзають
У  мою  тінь  і  виповзають.

IV
Коли  до  Місяця  у  мріях  наближаюся,
То  білі  складки  його  тоги
Наповнюються  золотавим  світлом.
Підошви  його  ніг
Все  дужче  червоніють.
Його  волосся  повниться
Кристалами  блакиті
Зірок
Найближчих.

V
Жоден  кинжал  стовпів  ліхтарних,
Жодне  зубило  вулиць  довгих,
Жодна  киянки  куполів
І  веж  високих,
Не  здатні  вирізьбити  те,
Що  вирізьбить  самотня  зірка,
Сіяючи  крізь  виноградне  листя.

VI
Раціоналісти,  вбрані  у  квадратні  капелюхи,
Роздумують  у  квадратах  осель,
Підлогу  розглядають,
Дивляться  на  стелі.
Вони  себе  обмежують
Трикутниками  прямокутними.
Якби  вони  дивилися  на  ромби,
Конуси,  криві  чи  еліпси  -
Такі,  як    еліпс  півмісяця  -
Раціоналісти  ходили  б  у  сомбреро.

[b]Wallace  Stevens  SIX  SIGNIFICANT  LANDSCAPES[/b]
I
An  old  man  sits
In  the  shadow  of  a  pine  tree
In  China.
He  sees  larkspur,
Blue  and  white,
At  the  edge  of  the  shadow,
Move  in  the  wind.
His  beard  moves  in  the  wind.
The  pine  tree  moves  in  the  wind.
Thus  water  flows
Over  weeds.

II
The  night  is  of  the  colour
Of  a  woman's  arm:
Night,  the  female,
Obscure,
Fragrant  and  supple,
Conceals  herself.
A  pool  shines,
Like  a  bracelet
Shaken  in  a  dance.

III
I  measure  myself
Against  a  tall  tree.
I  find  that  I  am  much  taller,
For  I  reach  right  up  to  the  sun,
With  my  eye;
And  I  reach  to  the  shore  of  the  sea
With  my  ear.
Nevertheless,  I  dislike
The  way  ants  crawl
In  and  out  of  my  shadow.

IV
When  my  dream  was  near  the  moon,
The  white  folds  of  its  gown
Filled  with  yellow  light.
The  soles  of  its  feet
Grew  red.
Its  hair  filled
With  certain  blue  crystallizations
From  stars,
Not  far  off.

V
Not  all  the  knives  of  the  lamp-posts,
Nor  the  chisels  of  the  long  streets,
Nor  the  mallets  of  the  domes
And  high  towers,
Can  carve
What  one  star  can  carve,
Shining  through  the  grape-leaves.

VI
Rationalists,  wearing  square  hats,
Think,  in  square  rooms,
Looking  at  the  floor,
Looking  at  the  ceiling.
They  confine  themselves
To  right-angled  triangles.
If  they  tried  rhomboids,
Cones,  waving  lines,  ellipses  --
As,  for  example,  the  ellipse  of  the  half-moon  --
Rationalists  would  wear  sombreros.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2022
автор: Зоя Бідило