У тривимірному просторі
Небо, квіти і я.
Тут, між вербами і соснами,
В'ється річечка. Не моя.
Парк, обрамлений вдало віллами,
Свіжовистрижена трава.
Райська пам'ятка поміж схилами.
Я прогулююсь.Я жива.
Ще не звикла до цього простору
І до тиші, що ріже слух.
Видихаю, збираюсь з мислями.
Переводжу нарешті дух.
Залишилися вдома постріли
І сирени по сто хвилин.
Додалося життєвого досвіду.
І сивин.
