Летять у небі літаки...
І тонуть в горизонті мрії
А ми з тобою - дітлахи,
Яких кохання гріє...
Приходять зорі, сонце гасне...
І світ зникає у долонях.
А ми з тобою - діти щастя,
Хоч разом втомлені від горя...
Минають миті, дні, години...
І день пробуджує весну.
Давай , пробачимо провини
І знов помітимо красу.
Спіймаєм мить і час зупиним...
І разом втонемо в любові.
Неможливе нам можливе,
Бо ми с тобою - діти волі!
Чарівно і так щемно. Дякую. Особливо вразили рядочки:Приходять зорі, сонце гасне...
І світ зникає у долонях.
А ми з тобою - діти щастя,
Хоч разом втомлені від горя...
Анастасія Крупська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00