Проводжає сина мати. Тужить і ридає,
Тяжко плаче на колінах і дуже благає:
-Повертайся живим! Повертайся скоріше!
Частіше пиши, щоб було спокійніше.
Я чекатиму завжди! Чуєш, мій сину?
Захищай мужньо нашу країну!
Будь сильним, хоробрим, як і раніше.
Повертайся живим! Повертайся скоріше!
Повертайся додому, де сади зеленіють,
Де зорі яскраві вночі майоріють,
Де сонце пекуче тепло всім дарує,
Де мати твоя за тобою сумує,
Де люди як люди, де інших шанують,
Де горя немає, де мир лиш панує,
Де знають про чесність і про відвагу,
Де кожен до інших виявляє повагу,
Де війн і смертей не приносить весна,
Не хоче ні крові, ні горя вона,
Де жити людині якось простіше!
Повертайся живим! Повертайся скоріше!
