І день не той, і ніч не та.
Хто грішниця, а хто свята́?
Хто плаче знов, а хто сміється,
й кому життя лиш сном здається?
І Сонце світить, Місяць виє,
тепло уже давно не гріє.
Та не питай, де був тоді,
коли зустрілися світи.
Та не питай, чи все згадаю;
що вчора було - забуваю,
що буде завтра - не скажу,
секрети твої не вкраду.
Посеред поля ген береза.
А ти п'яна, а чи твереза?
Розсудиш ти життя своє,
чи вітер хай його несе?
Чи розумієш ті слова,
які кажу тобі щодня?
Німа вода, німа вода...
Стихія то моя й твоя.
Твоя весна, моя зима,
та стали знов чужі слова.
Хто геній з нас, а хто ізгой?
Та ніч не та, і день не той.
12.05.2022
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, дякую, дякую!
Мені надзвичайно приємно!
Радий, що мої вірші знаходять відгуки в серцях та душах людей. Значить - це все не даремно!
Радий візиту, Катерино!
