Так було, коли це сталося...
Коли біль - клинок нещастя.
Б'є по серцю й вбиває
Того, хто один, без слів та емоцій.
Немає біля нього нікого,
Він лиш один десь в пустоті...
Пустинею блукає в уяві своїй
Без думок і наявності щирості та доброти
Пошуки минулого зацікавили в собі
Правди не бачив, але вірив - знайде!
Але пустота - навколишній світ
Полум'я ненависті й злиднів той слід!
В пам'яті немає минулого кращого
А в майбутньому лиш нікчема, і повсюди чекають невдачі...
Сказати немає як, і слова- як давнішній світ,
Бо провосуддя- пілюля добра.
Заполонила серце байдужість
Бориться за себе , і ворог для всіх
І сказати немає чого - як і завжди.
До тих , хто вбиває клинок у серце чужих
Самотність в душі - серцю лиш біль!
Говориш :" іди !"
І як тут іти , коли камінь несеш ти на гору важкий ?
Погляд ненависті , немов отрута для душі...
Ідеш... І лиш думи від пустоти
Ніколи не вір - будеш вірний собі
Будеш на самоті - загинеш в пустоті
За ту біль в самісінькій душі!
