Юрий Сафроненко
/спецом для сайту Poetryclub.com.ua/
Біля багаття навколішки
Я слухав шепотіння хвиль.
Мені було кумедно трішки -
Дніпро вертів степовий бриль.
Зірки крізь нього заглядали,
Вони хотіли теж почуть,
Як Наші пращури жадали,
Як обирали славний Путь.
Як боронили Батьківщину,
І що таке кривавий Герць,
Щоб Наша Доля без зупину
Палала полум'ям сердець.
,
Прикрив закат фсе друшляком,
Щоп сонце йшло відпочивати,
Усілись в колі фсі рядком,
Куліш Козацький смакувати.
Куліш - така Козацька справа,
Що не під силу будь-кому!
Не кулінарна се забава,
Дана Сварогу одному.
Куліш - се Сила та Звитяга,
Козацкій Раті Дух часів,
Неподоланній Волі жага,
Найвища Воля фсіх богів.
Куліш не їжа! Він смакує!
Се страва Наших Вояків.
Секрет із давнини крокує,
З звитяжних вогняних часів.
Куліш Козацький - на багатті
З здобутих орківських кісток...
Киплять у полум'ї завзяті
Пісні - торнадо завиток.
Він від борща різницця тим, -
Козацькой шашкою мішають!
Та бойовий звитяжний дим
З вогнем багаття добавляють.
Під бій вирує барабану,
Козацька страва від богів.
Немає вище в світі сану,
Ніж кухар-стравник Кулішів!
Які ідуть інградієнти?
Секрет найвищий за усе!
Се Перемоги елементи,
Без Куліша загине фсе.
Походна страва не для швачки,
А вдома мир з усіх боків.
Бо Берегині - се Козачки,
Борщем частують Козаків.
Терпець якщо чекать урвався,
То ополоником - по лобі!:
- Та борщ іще
не
н
а
с
т
о
я
в
с
я
!
Та зась командувать утробі...
Дрівця тріщали у багатті,
І хвилі тихо звітували,
Як вояки Козацкій Раті
Звитяжну Силу гартували.
А я в мандрівки ті пірнав -
Дух Волі в жилах вирував...
Де б Наших Воїв не носило -
Було таке у Нас - правИло!
Се тренажери для завзятих -
За руки-ноги на канатах.
Та ну вертітися, як дзига!
Розтане миттю взимку крига.
Міць фсі хребці враз загартує,
В тулубі Сила запанує.
І стане парубок, ще б пак,
Вояк! Гартований Козак!
Козачки очи розмалюють,
Як Козаки такі крокують.
А ще була нелегка справа -
Посвята в Воїв-Козаків.
Психологічно клята вправа,
Не по плечу для слабаків.
До неї готуватись треба,
Як оселедцем вже доріс.
Дарма тоді благать до Неба!
Як взявсь тягнуть - не кинеш віз!
Потрібно місяць Дух качати!
Бо прийде біль незалюбки.
На дві доби забудеш мати
І оселедець - надибки.
Припнуть брати за руки к дубу,
І ну шмагать тебе кнутом!
То злізе шкіра замість лубу,
Вмить станеш бравим Вояком.
Кнутом як гарно відшмагати,
Так й рідна не впізнає мати!
Але сей гарт - у Мужність шлях,
Такий Козак не знає страх.
- далібуде -
Козак =GrafBorisfen= ДейлъетЪ 7530 ЛЪта від С.М.З.Х.
Вельмишановний модератор!
Не знаю, до кого звернутися з оцим питанням.
Я давно пишу вірші та статті, й тому маю їх доволі багато - вже за 1700...
Донині я базувався на сайті стихи.ру. який дуже демократичний й має лагідний інтерфейс.
Але у зв*язку з війною наша читацька аудіторія не має доступу до російських ресурсів. що дуже прикро.
Тепер мені треба увесь мій поетичний спадок переміщати сюди! Але у зв*язку з добовою обмеженостю - /тільки 2 публікації/ мені це коштуватиме багато років...
Проте час не чекає й діти /мій основний напрямок моєї поезії/ вже виростуть й не побачать такі ґарні вірщі /се очевидно, без пафосу!/.
Тому прохання зняти добове обмеження на мої публікації. В свою чергу я не буду ставити пташку у опції "публікація на головній сторінці" щоб її не перевантажувати.
З повагою, дитячий поет та письменник =GoldKing=
ось декілька прикладів, щоб Ви погодилися, що моя поезія варта такого
http://stihi.ru/2020/04/19/7605http://stihi.ru/2017/12/15/1406http://stihi.ru/2020/06/17/5801http://stihi.ru/2021/05/19/6951http://stihi.ru/2021/01/26/5272http://stihi.ru/2016/10/30/1975http://stihi.ru/2021/02/08/8797http://stihi.ru/2021/11/23/856http://stihi.ru/2022/03/03/653
ой. і так далі...
не пірнайте! а то рятуй Вас тоді...
