Зілля кипить, немов піч,
Я дивлюся на тебе - ніч.
І не розумію - бігти?
Чи може плакати ?
Чи може залізти в те кадило, щоб життя не було мило.
Чи може шукати від тебе вакцину?
Чи може пустити слину?
Від твоїх очей.
Назавжди зупиню таке кохання!
Викину тебе із голови.
А навіщо, щоб далі шукати таку як ти?
Ні. Я краще залишусь з тобою навіки.
І у потайному лісі пустоти
я буду тебе шукати вічно.
Навіть якщо розірвуться всі вулкани,
найду тебе по відблиску карми.
Так... Напевно ти мене приворожила,
адже не можу я без твого кадила.
Та вари уже ! Поки не зварюся.
Люби мене! Поки не влюблюся.
