Не забудь мені завтра сказати,
Привітання від "щирих" зусиль.
Знаю важко знайти, й побажати,
Побажання у "пів сотні миль".
Там здоров'я, удача, натхнення,
Доброти, вірних друзів, краси.
Мішок грошей, чи євро пойменно,
Дім, машину у двір завести.
І роботу, і яхту на морі,
Тепле сонце, пісок просівний.
Океан подарунків і зорі,
"Гаман.."лейбовий, шкіряний....
...Не забудь мені завтра сказати,
Краще щирі, буденні слова...
Щоб душа вміла спокій піймати,
Коли важкості прийде пора.
Коли туга окутає серце,
І на очі нахлине сльза.
Зміг єдиний обняти за плечі.
І принесла натхнення гроза.
Щоби діти завжди поважали,
Й не плювали сусіди в плече.
І батьки многа літ доживали,
І я бачила їхнє лице.
Гарно! 
Мені подобається ізнову філософство жіноче. Воно веде і приведе значно швидше... ( дещо більше - у моєму нарисі...) 
