Ой , що ж то за осінь в зеленім вінку,
Ой , хто ще тай бачив красуню таку ?
Намисто калини вплела у вінок,
І з літом пішла у прощальний танок.
А літо кружляє свій танець прощання,
Хвилина для радості в нього остання.
І сонечко гріє , немов до безтями,
Та пахне ще літо кругом полинами.
А осінь в тумани вже ранки убрала,
Роса на травичці холодною стала.
Сади ваговиті , немов при надії...
До сонечка гріються , про осінь їх мрії.
Така молода і красива та осінь,
Ще трошки і кине на небо вже просинь.
Золотом вкриє ліси і долини,
Дощем зацілує намисто калини.
Чудова поезія! У танок під грозу... У нас прогриміло й трішки потанцюва дощик. Вітерець нвгадав про осінь...
