Давай стрічати разом схід,
Золотаво-ніжний, як мед.
Не стримуй зі мною сльози чи сміх.
Я напам’ять знаю твій силует.
Вітер гратиме з довгим волоссям,
Тебе заховаю серед ромашкового поля.
Блищатимуть на травах срібні роси,
Коли на собі зловиш мій бешкетний погляд.
Не підібрати слів, а хочеться кричати.
Твої шепочуть вії і тремтять вуста.
Тебе, мабуть, зміг би переконати,
Що двічі по два вийде п’ять.
Для нас багряне небо відіб’ється в баюрі,
Це просто, мов квантова фізика.
Давай разом змережимо свою юність
Зі струн гітари, зі смаком фініка.
гарний вірш! 
