Вже перший пролісок з-під снігу пнеться вгору
І тепле сонечко тихенько пригріва,
Ласкавим променем зове і манить з двору,
Десь на лужок, де просинається трава.
Скоріше б в лузі цім побачити кульбабку –
Маленьку квіточку, провісника весни,
Де мала бджілонька, проснувшись спозаранку,
Збиратиме нектар з тендітної краси.
Отак, візьмеш маленьку квіточку у руки,
Вдихнеш її медово-ніжний аромат,
Зимова крига в серці розіб’ється на друзки
І зацвіте у нім вишнево-пишний сад.
А поки-що, тут жебонить малий струмочок,
Поміж посохлих трав шукає собі хід,
Щоби пронести талі води у ставочок,
Які тут залишає потьмянілий сніг.
Чарівна весняна ліра 
по-весняному замилувалася! 
З Днем Поезії, Олю! 
