Хтось буде гріти пузо на піску,
А хтось у гори прокладатиме маршрути.
Хтось порибалить, пошашличить у ліску,
Ну, а комусь і агрономом треба бути.
Таким от чином ми проводим вільний час,
Коли потрібно від роботи відпочити,
Тікаємо від суєти, що поглинає нас,
Аби для себе гарне щось зробити.
Щоденний клопіт залишивши дома,
Ми мріємо про нові відчуття,
Кудись піти, аж поки не візьметься втома,
Щоб пережити невідомі почуття.
В дитинстві це було чарівне слово,
Родиною чекали всі його.
Хоча відпустка слово це не нове
Але яке ж бажане все ж було воно.
Ми у відпустки їздили з батьками,
У морі плавали і червоніли на піску,
Ловили живність в морі ми руками,
І пісні слухали про радість і тоску.
А зараз замахали всі проблеми,
Набридла однотипність у житті,
А от хотілося б забути всі дилеми,
І пережити все як було це тоді.
Так, хочеться на все забити і забути,
Зробити собі свято для душі,
Лишити телефона, не звонити,
Пожити Робінзоном в глушині.
Але не треба нити і жалітись
Ми завжди маємо рушати уперед,
На негаразди через пальці подивитись,
Піднявши голову іти лише вперед.