Чекаєш мене на сирому подвір’ї, –
Здається, збирається дощ.
Одягнена в кеди і сукню вечірню.
Зігрітись – шотландський скотч.
В руках облізла опала кульбабка –
Хоч щось кольорове в цю ніч.
Я вийду, вручу тобі шоколадку,
Неначе коштовну річ.
Пройдемось знайомим безлюдним бульваром,
Розмови й думки все ті ж.
Та цього разу одним ударом
Ти всадиш у мене ніж.
![Іван Блиндюк: Ніж [Пролог] - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
