А по факту це просто затрималась осінь -
Порятунку від неї немає ніде.
Від лютневих дощів ми хворієм ще й досі,
Сіре небо втомилось і сніг не мете.
У калюжах брудних відзеркалено місто,
Його впевнено топчуть підошви сумчан,
Під цим небом низьким нам тривожно і тісно -
Це якийсь депресивний нагадує стан.
По артеріях вулиць розходиться втома,
Залишившись в обличчях без того сумних.
...Коли-небудь ти знову відчуєш, що вдома
І впаде чистий-чистий, як совість та, сніг.
02.02.2020
