В чоботях на порозі сива осінь
У шибки грюкає, у вікна загляда
То гримає, то як жебрачка просить
Ато співає, наче коляда.
Як ковдрою укриє всі подвір'я
Опалим листям жовто-золотим
Нажне, насушить іван-чаю зілля,
Віршів народить з чудернацьких рим
Туманом вранішнім лягає на покоси,
Розчеше вітром коси гребінцем,
Яскраву квітку подарує ніжна осінь
І до весни поселить в душі щем.
