Я ще отут. У цьому світі.
У цьому році. В цьому літі.
Зі серпнем ходжу попід руку
По лісі, лузі, стежці, бруку.
До річки зве мене й озерця,
Купає в ласці свого серця,
Теплом частує до знемоги
І квіти стелить попід ноги.
Дивує буйними хлібами,
Годує медом і грибами.
Щодня кричить мені: «Добридень!»
Дарує дивні краєвиди.
Пускає в душу щастя корінь,
Щоби тоді, коли просторінь
Візьме зима в свою облогу,
Мене зігрів про нього спогад.
Дякую.
красиво!
Гарно! 
