неупереджено мовчали
безпосердні свідки зміни
постіронічної печалі
на награну шляхетність спліну_
>
крізь непроникну магму ночі
поміж рапсодій клавікорду
на біс іржа завіс скрегоче,
йдеш в безвість_ як дракар на фьорди_
>
попереду - колапс алюзій,
ліхтар_ ядуча жовта сфера
серед ялин_ що куля в лузі_
твій сон – платонова печера_
>
ім’я їм легіон_ не менше_
тим, що ждуть першої нагоди
нейронних хащ пітьму роздерши
занапастити ляльковода_
