«Ніколи знову» - чуєм ми це гасло нині.
А як донести ці слова нашій дитині,
Якого з нами вже нема шостий годочок?
Ми від війни не вберегли. Пробач, синочок!
Червоні маки поросли між полинами,
Людськими скроплені були стежки сльозами.
І кров стікала в чебрецях із ран у землю,
Й ввібрали в себе квіти ці ту кожну краплю.
Донбас палав весь у вогні. Стріляють досі.
Серця скрізь рвуться матерів, сивіють коси.
«Ніколи знову».. Чуйте всі: «Я в це не вірю!»
Не скоро ще діждемось змін й діждемось Миру.
Трагічна доля українського народу! Вічна пам'ять загиблим Героям!Завдяки оборонцям живемо під мирним небом. Ще й світова недуга не оминула і нашу землю.
Хороший клімат, плодюча земля, працьовитий
народ приваблюють "сусідоньку".
Оленько, низький уклін Вам за сина! Все правильно пишете: діти гинуть, а просвітку не видно. Слава Героям! 
