А я сьогодні в осінь закохалась,
Немовби з нею встрілась в перший раз.
Вона мене багрянцем зустрічала –
Тим розмаїттям пишним в кольорах.
Вона мене водила по гайочку,
Поміж берізок і міцних дубів,
А ті мені із гілок по листочку,
На руки кидали свій дар скарбів.
Оті скарби, що осінь гаптувала
І золотом мережила вбрання,
Все у розкішні шати повбирала,
Й пронесла через гай весь навмання.
Легенько з гілочок листки зривались
І їх кружляв в таночку вітерець,
Та оксамитним полотном встелялись -
Ховали ту стежину навпростець.
А я іду і не спішу додому,
Бо так приємно у гаю гулять,
З листочками, що сипляться додолу,
Забути все і у танку кружлять.