Малянівський Василь Іванович
( 6 січня 1991р – 31 серпня 2014р)
Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області
Старший солдат, механік-водій 26-ї артилерійської бригади.
Загинув 31 серпня 2014 р. під час обстрілу поблизу с. Весела Гора Луганської області.
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Сирота
Сестра повісила світлини
Твої, синочку, на стіну.
Їх береже, як ті святині -
Вся її пам'ять про сім’ю.
Не стало рано в вас матусі,
Лиш бачив ласку від сестри.
Була родина, були й друзі -
Ярлик над вами сироти.
Обох гнітило це сирітство
І стільки горя додало,
Зневагу, підлість, лицемірство
З дитячих літ для вас несло.
З маленства у собі замкнувся
І переносив все в душі,
Біг на могилу до матусі -
Лиш любо там було тобі.
Щоб зникли труднощі дитинства
Спішив ти швидше підрости.
І кольори, лише барвисті,
Ти намагався в світ нести.
Але не сталось, як хотілось,
Бо почалася в нас війна.
У страшнім вирі закрутилась
І людям смерть несла вона.
Сестра жила тоді в Луганську
І мала вже свою сім’ю.
А ти служив на той час в війську -
Стежину прокладав свою.
Із рук війни отих кістлявих
Сестру ти вирвати зумів:
Від вибухів невипадкових
Тікати звідти їй велів.
Вона вернулася додому.
Ти врятував сестру й дітей,
Та не вдалось тобі самому
З смертельних вирватись сітей.
За що, скажи, жорстока доле,
Ти посміялась з сироти,
Принесла стільки йому горя,
Життю не дала розцвісти?!
Під плин смертельних жнив потрапив.
І де тепер тебе знайти? -
Небесне Воїнство поповнив
І став Героєм назавжди.
Гарний вірш про сумну долю. Радила б змінити одне слово "Ти врятував сестру й дітей".
