Не питай мене про вчора,
Не чекай, що скажу нині,
Не шукай де ходить ворог,
По моїй твоїй хатині,
Вибирай собі для себе,
Не чіпай... Не лапай душу!
Ой, ти ж Боже! Леле... леле!
Чи терпіти все це мушу?
Чи не мушу? Та й не буду!
Доста! Мій кулак не жменя!
Тож не лізь, у мої груди,
Серце рване не кишеня,
В ньому біль і мука, й сльози...
Де ти? Де ти Україно?
Може згибла? Може... може...
Хай тоді і я вже згину!
