За ромашкою у поле
із торбиною в руці
йде Олесин брат Микола
у сестрички назирці.
А торбина не порожня
та й на вигляд не легка.
Як і вчора, в ній сьогодні
вафлі й пляшка молока.
Братові перечить годі,
краще – далі від біди.
Каже Коля: – На природі
їсти хочеться завжди!
Після гарного сніданку
відпочинок – на ура!
А з ромашкою ділянку
хай розшукує сестра.
Спочиває у травичці,
слуха жайворонка спів.
Нащо заважать сестричці?
Зрозуміло ж і без слів:
квіти – справа не хлоп’яча,
трудиться сестра нехай.
М’ята є в дворі, тим паче,
з неї також добрий чай.
Квіти ж романцю дрібненькі,
випадають із долонь.
Маків наберу для неньки –
ген палають, як вогонь.
Буде матінка радіти
чаю з лікарських рослин
і букету з гарних квітів,
що нарвав для неї син.
20.06.19
(на фото "Квітучий луг" Ганни Афанасієвої)
