Розлетілися діти по світу -
Залишилася ненька одна,
Все чекає на звістку привітну,
Своїх рідних щодня вигляда.
Люба ненько, не треба журиться,
Бо в дітей твоїх стежка своя,
В небі кожного зірка іскриться,
Світить людям й тебе звеселя.
Хоч вони і мандрують по світу,
Пам’ятають тепло твоїх рук,
Їх серця, добротою зігріті,
Тобі вдячність життям пронесуть.
Я цього вірша написала вже давно і він був настільки поганим, що навіть, видалила.. Виправленню не підлягав.. Але, чомусь, шкода видаляти, то повернулась і переробила.. Оце все, що від того мого " шедевру" залишилось.. Ще в мене таких багато є, що виправити неможливо і викинути шкода.. Дякую, Олексо!