Вже вільний, стільки літ вже вільний!
Свободи відчуття по вінця.
Самому важко, ходиш хмільний,
Раби бояться якобінця …
Жага легкого товариства,
Мов за сюжетами вистав.
У човен б сісти, в зорі плисти.
Зажурно від нещадних справ …
Її побачив! Та ж у рабстві!
Оця жіночність і печаль.
Пройшов би повз?
Мов не побачив?
Це ж рабство! Це ж ж вам не вуаль!
Його так просто не відкинеш,
Душею десь не полетиш.
Штовхають в очі, в душу, в спину.
Ти раб, навіть коли ти спиш …
Забрав, відняв у недоука.
Немов на мрію, сам чекав.
Та може світ поета - мука?!
Її хтось в нього відібрав.
Просто художник і поет,
Дарма, що обіймає всесвіт.
Їй до смаку чужий сюжет,
Сховав в душі не крик, а шепіт.
Все дописав в землі чужій,
І влаштувавсь, де небо синє,
Прийшла вклонитися тобі ...
Болить йому. І Україні.
* спогад про останню любов Тараса Шевченка
прочитання Шевченка можуть бути різні, та й шкільний образ далекий від реального. Почитав трохи про його справжнє особисте життя. І ось у мене так вийшло і ще не знати, хто правий
от і я хочу подалі від радянської школи, ближче до правди ... 
дякую
дякую
