|
До дня незалежності.
Я прокинувся якось в щасливій країні,
А точніше від думки, що ми стали кращі!
Все погане й химерне зникало, мов тіні,
А багаття майдану розчистило хащі.
І від свіжого вітру із присмаком волі
Закортіло кричати на повну горлянку:
- Подивіться, зробили, ми власники долі,
Що всміхається кожному сонячним ранком!..
Змалювати не просто усю ту картину,
Хтось щодуху кричав заготовки прості,
А я мовчки стояв, зрозумів на хвилину,
Що герої у натовпу зовсім не ті.
Звідкіля ось ці юні дівчатка й хлоп'ята,
Десь 16-ть, не більше, з народження літ,
Знають щось про життя, іронічно розп'яте
На одвічне питання: Кохання чи гніт?
Запитання такі виглядають скептично,
Переповнюють душу і бродять, як квас,
Але ж, як не шукай, все доволі класично,
Бо ще більш дивовижне чекало на нас.
Час розбірок минув прозаїчно і швидко,
Хто там ближче хто далі від центру стояв,
Вже на «нові порядки» дивитися гидко,
Бо народ, як і досі – «не має й не мав»...
Люди звикли давно до безкарності влади,
Та чи є у чинуши свідома межа?
Дуже гарно з екранів лунають поради,
Як прожити на мінімум краще бомжа.
Ось тарілку з кістками поставлять подалі,
Мабуть треба задешево телеефір,
І загавкали пси у звіринім запалі,
Ланцюгами від будки зриваючи двір.
Цей давно не дитячий пронизливий запах
Душить горло, а серце стискає в кулак,
Опускає все нижче і нижче - на лапи,
Обертаючи в назву: «сучасний кріпак».
Урни надто прозорі зробили,
Від їх блиску запінило декому рот,
Є підозра, - на всіх нас свідомо забили,
Чи на вибори ходить не справжній народ?
Подивіться уважно на ляльки і нитки,
Ляльководи відомі, сховалися в тінь,
Всі досягнення їх за кордоном у злитках,
У численних маєтках своїх володінь.
Про історію згадувать нам недоречно,
Хай нащадки розкажуть, як виживуть тут,
Ну а ми, - як завжди, будем справно і гречно
Бюлетенів папером живити цей спрут.
Я обітницю дав не писати похвали
На сучасні проблеми, великі й прості,
Лиш Кохання - усе, що у мене зосталось,
В моїм грішнім та трохи щасливім житті.
Ну а ви (тут з маленької не випадково) -
Біло-синьо-червоно-оранжеві пси,
Начувайтесь, бо кожне промовлене слово
Розчиняється сіллю людської сльози!
24.08.2018
Версія на російській мові:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131787
ID:
804225
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 24.08.2018 02:13:13
© дата внесення змiн: 24.08.2018 02:13:13
автор: Serg
Вкажіть причину вашої скарги
|
Так було, є, і буде... Мабуть...Сильно! 
Проте, за зміни на краще! 
