Це місто заскучало за тобою.
Бо щось мовчить.
Чи то любов стала німою?!
Шепоче щось, від чогось знемагає.
В чужих обіймах знітилось, зітхає …
І з порожнечею його такою,
І з його ніжністю крихкою.
Мов епізоди у безглуздих фільмах ...
А як йому в таких жити обіймах?!
Співав колись: вже більше не прийду,
Що пізня ніч,
самотній лист повернуться не скоро,
І квіти, що зібрав в саду,
Уже не покладу,
І сумувало за тобою небо неозоре …
І ти колись така ж пройдеш ось тут,
Котрій він щастя рук, пісень своїх залишив,
І де слова, ставши дощем, звільнилися від пут,
Ти чуєш, там десь Івасюк, тихіше …
Як ти чудово про це все співав,
І мовчазний наче живий стоїш тут поруч,
І поглядом своїм обняв.
Спішиш в життя кудись праворуч …
дякую
дякую
