ти успадкуєш мою молодість
очі зелені
і трохи веснянок
роздаватимеш те подорожнім
лікуватимеш розпач дощів
і зшиватимеш рани
по твоєму обличчі бігатимуть
світанки
сонні промені сонця лоскотатимуть
стіни кімнати
твої навіжені мандрівки
й сходження в гори
сховаються в кріслі-гойдалці
і слухатимуть полум'я
а я в ту мить
умітиму літати
бо усвідомлення того
що
два серця у ритмі падолисту
збирають дотики неба й листу
смиренно приймають осінь
мають одне ім'я
вічність
