На площі серед міста спалять "відьму" -
Захоплення в очах майбутніх глядачів.
Коли вогонь її усю обійме,
Може, хтозна, побачимо й чортів …
Холодна, боса, з голими очима,
На площі тут нема людських сердець,
Вона й не знає, що всьому причина,
Її краса, а не злих чарів герць …
Жила по справжньому і вірила в людину,
В її політ, в її душевну міць,
А хтось її купив, немов тварину
І думав, що здобуде силоміць …
Але втекла, сховалась за край світу,
Знання свої роздала бідакам,
Її знайшли, тепер говорить вітер
Що скоро вже кінець твоїм стежкам …
Не слухала уже, дивилась в небо.
І дощ просила, в небі виріс храм,
І вдарив грім, то військо йде за тебе
Помститися нікчемним торгашам …
Товпа кричить: ще встигнемо спалити,
Поки не здався наш фортечний мур,
Вона ж сміється: як вам тепер жити,
Як жити вам без злоби і тортур …
Це місто щезло, а її забрали
До себе українські козаки,
І в честь її свій край увесь назвали
На берегах великої ріки …
злодійству, вседозволеності, захланності завжди приходить кінець ... рано чи пізно ... усі європейські держави в той чи інший спосіб переживали такі періоди ... вірю, що і ми дамо собі раду ... і ззовні, і зсередини