Рослини доцвітали навкруги,
На кожнім кроці квітів безліч,
В повітрі чулись пахощі сосни,
І шишки устеляли землю.
По річці зрідка вітер пробігав
З низин, чи із полів просторих,
Звідтіль, де у осінніх небесах
Горіло тихе і жарке ще сонце.
Навколо найчудеснішим було
Повітря – чисте й досконале;
Усе, що у повітрі цім жило,
Чіткіш виднілось і блищало.
І кожну гілочку суху сосни
Далеко видно серед хвої,
Й тонке стебло зеленої трави,
І шишки у сосновій кроні.
І серце завмирало від краси,
Цнотливо-чистої такої…
Навік її хотілось зберегти
Пренепорочною, святою…
02.10.2013
