Пам'яті КОРЕНІВСЬКОГО СЕРГІЯ ПЕТРОВИЧА,
який загинув 6 серпня 2014 р у зоні АТО, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, присвячую:
Не журися, матусю, за мною
І змирися з цією бідою:
Не хотів я цей світ залишати,
Не хотів я тоді помирати.
Та проснулась підступно недоля -
На те була у Господа воля.
Я став Ангелом світлим небесним,
Вір, що я навесні ще воскресну
Та й постукаю в рідне віконце:
-Подивися всміхається сонце.
Це промінчиком з неба злетів я,
Зустрічай вже, матусю, Сергія,
Обніми, як раніше синочка..
Є у тебе невістка, ще й внучка.
Хай пригорнуться мої рідненькі
Й звеселятимуть твоє серденько.
І своє не край серце щоднини,
Посади під вікном ти жоржини.
Хай вони нагадають про мене.
Не журися, не плач, моя нене.
В сни я буду ходити до тебе
І завжди захищати із неба.
Без сліз не можливо читати...
Не плач, матусю, хоч і тяжко,
Не проливай ти сліз своїх...
Я розумію,тобі важко,
Важко й мені від сліз твоїх...
Це з мого вірша: "Не плач,матусю."Він є у КП.
Цей хлопець по сусідству жив і зростав на моїх очах. Він був дуже хорошою і порядною людиною, дуже уважним і люблячим сином для своєї матусі. Загинув на початку місяця, а наший в кінці цього самого місяця..
