той, хто придумав море, страждає від спраги
чекає дощів та інших можливих опадів
він так хоче пити, що просить її щодня плакати
смакуючи зливи з неекологічного пластикового посуду
їхня кімната завішана зразками мариністики
шафи і скрині напхані вітрами і рибою
вони довіряють погоді й кепкують із містиків
присутність один одного стала для них єдиною втіхою
той, хто придумав море, закоханий в ту, що придумала небо
щоденні свої розмови складають у вічну рапсодію
і їм окрім цього для щастя, по суті, нічого не треба
от тільки б позбутись цього всюдисущого обрію...