Між небом і морем, де ніжиться вітер,
Де сонце свій шлях на воді золотить,
Де хвилі шепочуться ледве помітно,
Мій погляд злітає в бездонну блакить.
На гладі морській білі чайки, як мрії,
Змахнувши крильми понеслись навпростець.
Вривається в душу легка ностальгія:
Все має початок і має кінець.
Курортного літа сліди майже стерті,
Здійснилось одне, інше щось не збулось.
Та кожне завершення у круговерті
Це завжди початок нового чогось..
чудовий вірш 
