Заспівала зозуленька
Зранку в лузі на калині.
Як же сумно цій дівчині:
Плаче бідна Марусенька,
Бо сварила вчора ненька,
Щоби з Грицем не ходила,
Щоби Гриця не любила.
Не послухає Маруся
Рідну матінку-матусю,
Щоби та їй не робила.
Одична строфа
Сонце в небі ясно світить,
Розливається навкруг.
Ох, яке ж чудове літо!
Вітерець для мене - друг!
Він у полі повіває,
З пташечками все співає.
Чути жайворонка в небі,
Зранку ллється його спів.
Вітер зразу підхватив,
Скрізь несе і при потребі -
Дуже хочеш ти почути -
Віднесе за небокрай.
Тільки так тут має бути:
В полі літом справжній Рай.
Гарне жито колоситься,
Дозріває вже пшениця
І цвітуть тут різні трави
Аж до лугу - ген туди,
До холодної води
Простягнулися отави.