З саквами й настроєм легким
Переступив поріг,
Без жалю свій покинув дім
Для тисячі доріг.
Так поривався я знайти
Щось в світі чарівне,
Що навіть сестри і брати
Не втримали мене.
“Бувайте!” - весело гукнув,
Брилем востаннє їм змахнув
Через полів межу…
Коли вернусь - не знаю я,
Не жди мене, сім’я моя,
“Щасливо!” - всім скажу.
А щастя в кожного своє -
В спокої чи в труді,
Тим радість затишок дає,
Тим - роки молоді,
Тому - малих онуків круг,
А іншому - жона,
Тому - книжки, чи вірний друг,
Чи музика бучна.
А я ще змалечку такий,
Відлюдник і неговіркий,
Чому - не знаю сам.
Не знаю ще, куди піду,
Та щастя все ж своє знайду
Десь у блакиті там.
І я такий:- Відлюдник і не говіркий 
