Знов пишу тобі листи, Я про все тобі пишу,
й сама їх читаю, і про все питаю...
бо до тебе ті листи У руках листи держу,
вже не долітають... куди слать не знаю...
І про себе я пишу,
про доню - сирітку...
І тебе дуже прошу,-
в сни приходь хоч зрідка...
Я дивлюсь на твій портрет, Завтра зранку вже піду
який же ти гарний, я на цвинтар,сину,
слізьми скарлюю конверт, і листа я покладу
він стає печальний... на твою могилу...
Зміст листа я розкажу
з початку й до краю...
В душі й серці збережу,
і напам"ять знаю...
Якось, сину, я живу,- Не тривожся,сину там,
все частіш в печалі... нині й тут тривожно,
Я про це в листах пишу, де не глянь,скрізь тарарам,
й тобі прочитаю... ще й війна на Сході...
Вже й весна до нас прийшла,
та дні ще холодні...
Болить серце і душа
в кожного сьогодні...
Безпорядків вистача Я багато вже листів
по всій Україні... тобі написала...
Дехто долю вже шука І посвят,пісень й віршів,-
десь там, на чужині... все в пам"ять поклала...
І про брата я пишу,
й про твою сестричку,
про всіх рідних розкажу,
Кривий Ріг й Долинську...
Хоч нелегко нам тут жить, Війну б тільки зупинить,
не тривожся,сину, Правду відновити,
ми зумієм пережить, якось будем,сину,жить,-
в нас вистачить сили... боротись й творити...
Хоч нелегко нам тут жить, Війну б тільки зупинить,
не тривожся,сину, Правду відновити,
ми зумієм пережить, якось будем,сину,жить,-
в нас вистачить сили... боротись й творити...
Оце по-нашому! Все переживем!
Дякую,Ганю! Коли трапилась ця трагедія,я думала,що й моєму життю це кінець,..та з часом,хоч болі і не зникли,я навчилася з ними жить, то от і живу, і пишу...
