Про щось далеке я собі згадаю
І навертається сльоза.
Картинки в пам'яті складаю
І вчора кануло в літа.
Не повернеться вже ніколи
Юності нашої пора.
Усе найкраще - то минуле -
Скаже " вчорашня" дітвора.
Коли збираєш зорі у кишені
І граєш в піжмурки з дощем.
Коли тримаєш сонце в жмені.
Ну з чим це порівняти, з чим?
Коли закохуєшся до безтями -
Здається кожен раз востаннє.
Не їж, не спиш, лиш думки про одне.
І, з шалу того втративши пам'ять,
Летиш десь стрімголов, не знати де.
І коліжаночки веселі -
Розмови задушевні допізна.
Якісь дурниці, смішки, теревені,
А на плиті чайок скипа.
І зустріч та, що долею назветься -
Один лиш погляд - лечу у забуття.
Поглянь, поглянь весна сміється
І розквітають почуття.
Палкі цілунки в місячному сяйві,
Шепочуть щось вуста гарячі.
Моє - твоє вічне кохання.
І вище хмар, і вище неба -
Зовсім оглухлі і незрячі.
А на гілках сидять " амури"
Та й знай собі регочуть.
Хіба не знаєш, дівча юне,
Чого серденько те тріпоче?
Вони сидять там іще досі,
Я бачила сама їх нині.
Курчаві хлопчаки - з крилятами і босі,
Що запускають в серце свої стріли.
Най буде так, най не минеться,
Най все зупиниться довкола.
І щастя спомин мій торкнеться.
Ніхто не перешкодить мені в цьому.
Про щось далеке я собі згадаю,
І навертається сльоза.
Бо крутиться Земля, я знаю.
І те, що нині - завтра вже вчора.
Гарні спогади! 
