Після того поспішного референдуму,
після того, як перевертні поскидали маски
і оголили свої личини,
він, привітний симпатичний мусульманин -
водій бахчисарайського автобуса
на відміну від своїх колег
ще довго їздив з двома
жовто-блакитними прапорцями:
кримськотатарським з жовтою тамгою
та звичним оку українським національним.
Пасажири його рейсу
дивилися на маленькі прапорці
і на самого водія
різними поглядами і різними очима.
З одних від люті сипалися іскри:
що він собі дозволяє,
куди дивиться влада?
Інші світилися повагою та захопленням:
який відважний патріот цей чоловік!
Коли я виходила з автобуса,
то зупинялася біля нього і дякувала:
- Спасибі вам за прапорець.
- Чим можу… - відповідав він посміхаючись.
Згодом на лобовому склі
лишився сумувати лише той,
на якому жовтів герб кримських татар.
А з деяких пір на маршруті я того водія не бачу.
Інші прикрашають свої робочі місця -
хто триколором з двоголовим хижаком,
а хто блакитним з тамгою.
10.12.2017
В таких умовах бути патріотом набагато важче... Тому - глибока шана таким людям! Щемно... 
Будьмо!
