Ти зранку каву в ліжко принесла,
з моїх обійм звільнившись непомітно,
грайливо руку для цілунку подала
і усміхнулася закохано й привітно.
Твій аромат з подушки не зникає,
твоє тепло під ковдрою ще спить,
ранкова кава мої губи обпікає,
з тобою в ніч вернутися кортить.
Тебе у губи буду цілувати,
за мед вони солодші у стократ,
і навіть всі кавові аромати
не перевершать жінки аромат!
13.06.2016
Дякую! Хоча у вірші лише натяк на еротику (куди мені до Павличкового "Золотого ябка"), але гарячий вірш чомусь загалом сприйнятий дуже холодно....проте,що тут зробиш...
Гадаю критику на таку поезію можуть писати ті,хто не кохав ніколи.Адже не кожній людині це притаманно...Справжнє кохання ,це коли почуття сповнені добром,нажаль не кожен на це здатен. Успіхів вам!!!