Це був відомий всім король…
Він припускав, що вже герой,
Бо так хотів пізнати Бога,
Що день і ніч читав про нього.
Одного разу, десь під вечір,
Коли вже сон лягав на плечі,
Він кроки на даху почув
І страх в душі своїй відчув.
« І хто це там мене лякає?» -
Король розгнівано питає
« Верблюда я свого шукаю,» -
У відповідь йому лунає.
« Та це ж абсурд, - король гукнув, -
Чи ти розумним коли був?
Відколи це нормальні люди
Шукають на даху верблюда?»
А відповідь не забарилась:
« Ти хочеш, мрія щоб здійснилась?
Не вставши з ложа золотого,
Ти захотів пізнати Бога?
То чим же ти від мене кращий?
Бажання всі будуть пропащі!
Подумай, чи знайдеш ти Бога,
Не залишивши ліжка свого?»