Страх – це те, чого не існує,
Біль – це те, чого в мене нема.
Я пройдуся по веснах всує,
А позаду мене – зима.
Я пройдуся до тебе вкотре,
І розчиню усі вітри.
А до істини шлях короткий,
А до мене шляхи – це ти.
Я не буду писати віршів,
У яких не буде тебе.
Я не буду сидіти втішено,
Поки небо не досягне
Усіх відчуттів приглушених,
Що густі, як червона ртуть.
Поки тишу ще не порушено,
Нехай почуття пройдуть.
05.06.2017
