мені потрібен лише поштовх,
хоча б легкий кидок у сморід,
в звіринець, повний м’ясоїдів,
з заплющеними хтивими очима.
мені потрібен лише подих,
хоча б легкий, та чесний поцілунок,
і щоб ніхто не порівняв ґатунок
моїх до болю істеричних почуттів.
мені потрібен лише погляд,
що не перешкоджає мові вуст
і той, що гидкому вину з пластмаси
перешкоджає бачить тебе наскрізь
мені в печінках ці застиглі натюрморти вулиць
і звідки всім про це почути?
і де хто-небудь це почує?
яким же чином зрозуміє?
ніхто, ніяк, ніколи і нізащо!
і не за які вітчизнопромови!
в легкі я не повірю муки,
в прудкий лише я вірю розум.
