Коли весна постукала в вікно,
Усе ще тихо й мирно спало,
Ще сніжна ковдра берегла тепло,
Ще зігрівало сніжне покривало.
Та лиш землі торкнувся промінець,
Струмочки срібним дзвоном задзвеніли,
З-під снігу показався пагінець-
Підсніжник перший, як нова надія.
А потім все прокинулось зі сну-
Задзюркотіло, зацвіло, заграло...
Все зустрічало дівчину-весну,
Куди й поділось сніжне покривало.
1. 03 .17
