UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ЯКЩО ЛЮБОВ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталя Данилюк, 04.02.2017 - 22:00
…БогЛюбив людину, а тоді…сильно… та все одно – Любов… першопричинно -  Так і є! Ніякий порив гніву не розвіє справжньої любові, лише скаламутить воду, яка з плином часу очиститься... Чудово! Дуже мудрі і цікаві думки!    
Валя Савелюк відповів на коментар Наталя Данилюк, 06.02.2017 - 10:59
дякую, Наталочко  любов не минає - як Ваша Радова буває бурхливою - містки зносить, а тоді стишииься, випрозориться і плине, і наспівує срібно-чисто-прозоро... мур-котиться...
Валя Савелюк відповів на коментар Віталій Назарук, 06.02.2017 - 10:54
так, так... від глибини образи-болю... і від часу дякую, пане Віталію 
Леся Геник, 04.02.2017 - 13:32
А й справді, так воно і є. Час відмиває брудне, а світла сутність лишається. Звичайно, якщо вона була. /якщо людинаЛюбила людину/... Дякую за глибину, дорога п. Валю!
Валя Савелюк відповів на коментар Леся Геник, 04.02.2017 - 13:50
оце саме основне - "якщо Вона була" дякую, Лесю, бо якщо одна людина слухала іншу людину і почула - це означає, що в світі є вже двоє людей я мала на увазі - близьких людей двоє є...
baidarama відповів на коментар Валя Савелюк, 04.02.2017 - 13:53
ні? а що? не мав часу додумати – таке перше враження. та в будь-якому разі це вірші, а не усне спілкування, що в ньому справді припустимі якісь недомовки через розгубленість чи переляк – коли мову клинить. на письмі кожен має час на те, аби сформулювати думку чітко. коли вже мою ідею підтримаєте? вона в "еволюції сайту поезії", допис від 08.11.16
Валя Савелюк відповів на коментар baidarama, 04.02.2017 - 15:00
...був у мене знайомий - письменик, член спілки і все таке, що належить при тому -от подарував він мені роман його авторства (виданий офіційно "Радписом" - усе по справжньому, не якийсь там самвидав...) я дуже чесно хотіла прочитати і читала... але осилила 10 сторінок і просто відклала книжку назавжди - неможливо... його ж цікавило, як мені, бо мав ще кілька романів наготові... плодовитим був... брехати я не могла, а відмовки на зразок "читаю, читаю..." мусили ж колись закінчитися... і от я рішилася на розмову - відверту і правдиву: з усіма можливими, звісно, делікатностями, але сказала, що це "не мої" книжки - я не такі люблю... чому? - його це цікавило: по-перше - всі його герої були каліками ущербними, неповноцінними людьми (я проглянула інші його романи, готуючись до розмови - не прочитала, а тільки проглянула "по діагоналі"...)але це психологія і, думаю, тут пояснювати причину зайве - і так ясно; що ж до стилю - біля чи не кожного іменника від виставляв по три-п"ять а то і сім прикметників (порахувала, показала, дуже дивувався тому – а сам не помічав) - уточнень всіляких, означень, обставин, пояснень... він доводив усе, про що говорив - доводив - кому? і собі також, а що вже читачеві, то до найменших подробиць; він, так виходило, був занадто не впевнений у собі, він собі не вірив, не вірив і читачеві, тому так вперто все намагався довести... виходило ж скучно, нав»язливо, насильство і диктаторство моральне своєрідне виходило... може кому таке і до смаку - мені ж ні... а далі вже про те, заради чого я оце Вам розказую: я подумала тоді, а які причини, що я люблю, скажімо Рея Бредбері - і виявилося (зараз пришлю другу частину цієї "репліки" - все в одне "вікно" не влазить - і там якраз головне )
Валя Савелюк відповів на коментар baidarama, 04.02.2017 - 15:09
(продовження)...я подумала тоді, а які причини, що я так люблю, скажімо Рея Бредбері - і виявилося, що Рей Бредбері (один із багатьох, кого я люблю) нічого не доводить - більше того, він не все виписує, він пише ніби "штрих-пунктиром": він каже не все, а тільки "намічає" ніби, і от те, про що він НЕ каже, читач - я в даному випадку - мусить додумувати сам, дописувати-доуявляти... от тут і секрет: читач, таким чином, не давиться чужою «манною кашею», чи ватою, яку йому запихають насильницьки в голову, в мізки, а включає власну уяву, починає творчо спів-працювати з автором – тепер автор і читач – друзі, вони знають і розуміють одне одного, натякни – і я здогадаюся, бо ми – ближні, між нами є зв»язок… ми – пара, ми – разом… ми справжні друзі одне слово і разом нам ЦІКАВО)))то я хочу сказати, що недосказаність – не є конче нещирість, і не сум»яття, і не страх спереляку – то тільки Ви так сприймаєте… а ще – тут недостказаність, яку Ви так заперечуєте, не прийом – а інше: для чого мільйонний раз послідовно описувати те, про що КОЖЕН знає - що Бог Любив людей, а тоді вони порушили укладену між ними і Богом угоду, і все змінилося – але й тоді Бог не відмовився від людей, бо «так возлюбив" їх, "що оддав Сина Свого Єдинородного, щоб спасти» непослухів своїх – людей тобто… ми не знаємо, чому одним тільки Словом Він не змінив ситуацію, а довелося Сина на муки віддавати, щоб людей від смерті спасти – ми цього не знаємо і не варто докопуватися – треба буде – дізнаємося… у останній строфі цього простенького віршика – але щирого і справжнього (не надуманого) – штрихами ніби дуже добре відома ВСІМ ЛЮДЯМ інформація – там не треба особливих зусиль, щоб увесь текст і контекст відновилися в пам»яті чи уяві .. і останнє – я так хочу, щоб так було і чому Ви так наполегливо намагаєтеся ДОВЕСТИ мені, що так – НЕ МОЖНА… а хто мені ТАК заборонив? Вам не подобається – я врахувала, хіба цього не досить? Чи Ви деспот-диктатор? У цьому світі стільки всього немо Валя Савелюк відповів на коментар baidarama, 04.02.2017 - 15:16
остання фраза "не влізла" -то отже: у цьому світі є стільки всього неможливого - що можливо..
|
|
|
||||||||||||||||||||||
