Обійми мене, благаю. Обійми
Так, щоб аж забракло подиху у грудях.
Лиш єдиний поцілунок, тільки мить,
Ну а потім вже іди, і будь, що буде.
На останок більш нічого не прошу',
Бо любові набрала від тебе вдосталь,
Час розвіє із душі розлуки сум,
Не зігрітою лишивши тільки постіль.
Відпускаю. Не судилось нам життям
Довго ніжитись в любовній ейфорії,
Обійми мене, не треба каяття,
Все одно назад вернути не зумієм.
Може десь-колись ще перетнеться шлях,
Буде так, як то написано на долях,
Поки що, стрічатись будемо у снах,
До сивин у скронях, або аж до скону.
04/02/2014
Н.Хаммоуда.
Та ні, не зайве. Щось ви прорахувалися з ритмом. (11) Відпускаю. Не судилось нам життям
(12) Довго ніжитись в любовній ейфорії,
(11) Обійми мене, не треба каяття,
(12) Все одно назад вернути не зумієм.
Дякую!
Гарно про те,що не потребує коментарів!Дякую!!!! 
