Ще за прадідів могутніх,
Бог таланти дарував.
Із усіх країн планети,
Він дітей поназбирав.
Дав Він німцям всім порядок,
А полякам всім любов.
Білорусам дав розумність,
А англійцям чисту кров.
І роздавши всі таланти,
Бог тоді із трону став.
І пішов по між народу,
Придивлятись пильно став.
Ось, помітив у куточку,
Він маленькеє дівча.
Підійшовши трохи ближче,
Він побачив, що вона...
Плаче бідна, мов голубка
Що утратила гнізда.
Боса в вишитій сорочці,
В косі стрічка голуба.
Хто ти? І чого ти плачеш?
Пан Господь її спитав
Україна я, а плачу, все тому,
Що ти не дав...
Ти не дав мені нічого,
Плаче мій народ в ярмі,
Ми не бачимо нікого,
Все татари, та пани.
Я ж роздав усі дарунки,
Що у мене тут були.
Україна повернулась,
І хотіла уже йти...
Та Господь підняв правицю
Є в мене цінніший дар!
Пісня це, вона як криця,
Як вогонь як бистрий птах!
За уцюю пісню славну,
Будуть славити тебе,
І в віках вона не згасне,
Не розтане, не умре.
Взявши цей дарунок цінний,
Притуливши до грудей,
Йшла додому Україна,
До усіх своїх людей...
Пісня зараз помагає
Веселитись, сумувать,
Ну а хто нам дав цю пісню
Ми не в праві забувать.
